Населений пункт заснований в середині XVIII ст. За часів Запорізької Січі через річку Синюху тут був брід, звідси — назва села.
1859 року у селі південних мешканців Єлисаветградського повіту Херсонської губернії, мешкало 1362 особи (695 чоловічої статі та 667 — жіночої), налічувалось 284 дворових господарства, існувала православна церква.
Станом на 1886 рік у колишньому державному селі Вільшанської волості мешкало 2014 осіб, налічувалось 331 дворове господарство, існували православна церква й школа.
За даними 1894 року у селі мешкало 3157 осіб (1558 чоловічої статі та 1599 — жіночої), налічувалось 574 дворових господарств, існували православна церква, земська школа на 57 учнів (45 хлопчиків й 12 дівчаток), церковнопарафіяльна школа на 14 учнів (10 хлопчики й 4 дівчаток), водяний млин, 8 лавок, базари відбувались 26 днів на рік.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3288 осіб (1611 чоловічої статі та 1677 — жіночої), з яких 3187 — православної віри.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 635 жителів села.
Під час Німецько-радянської війни 540 жителів села було мобілізовано до лав Червоної армії, 327 з них загинули, 57 — нагороджені орденами і медалями. У 1967 році в центрі села споруджений пам’ятник воїнам 5-го гвардійського Червонопрапорного Донського козацького кавалерійського корпусу, полеглим у бою за звільнення Синюхина Броду від німецьких військ.
